е-гривня: історія, статус і перспективи цифрової гривні

Початок: 2016–2018

Національний банк України почав досліджувати можливість створення цифрової гривні ще у 2016 році. Тоді це була радше теоретична робота: аналітики НБУ вивчали досвід інших центральних банків і оцінювали, чи потрібна Україні власна цифрова валюта.

У 2018 році НБУ провів закритий пілотний проєкт — перший технічний тест платформи е-гривні на базі блокчейну. Деталі того тесту не розголошували, але банк підтвердив: технологія працює. За результатами пілоту у 2020 році відбулася міжнародна конференція CBDCinUA, де регулятор поділився першими висновками.

Проєкт е-гривня: вересень 2021

У вересні 2021 року НБУ офіційно запустив проєкт E-Hryvnia. Мета — визначити, чи потрібна Україні повноцінна цифрова валюта центрального банку, і якщо так, то якою вона має бути.

У жовтні 2022 року Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) зареєстрував торговельну марку «е-гривня» — вона належить НБУ.

Наприкінці 2022 року банк представив на громадське обговорення проєкт концепції впровадження. Документ (Draft vision introducing e-hryvnia) описував три можливі сфери використання:

• ретейл-платежі з функцією «програмованих» грошей — цільові соціальні виплати, які можна витратити лише на визначені цілі;
• обіг віртуальних активів — е-гривня як інструмент для обміну та випуску криptoактивів;
• транскордонні платежі — швидші та дешевші розрахунки з іншими країнами.

Концепція також описувала архітектуру: платформа е-гривні як програмний комплекс для емісії та управління обігом, гаманці користувачів і надавачів платіжних послуг на одному рівні, НБУ як оператор, що бачить усі потоки.

Законодавча база: закон № 1591-IX

30 червня 2021 року Верховна Рада ухвалила закон «Про платіжні послуги» № 1591-IX. Він набрав чинності 1 квітня 2023 року. Цей закон уперше на рівні законодавства визначив поняття «цифрові гроші Національного банку України» — тобто е-гривню — як третю форму національної валюти поряд із готівкою та безготівковими коштами.

Закон встановлює, що е-гривня існує лише в безготівковій формі, є прямим зобов’язанням НБУ та має стати законним платіжним засобом нарівні з фізичними банкнотами.

Поточний стан: 2025–2026

У 2025 році НБУ продовжив роботу над проєктом у форматі відкритого обговорення. Розпочато аналіз можливих сценаріїв співіснування е-гривні зі стейблкойнами. До роботи залучено експертну підтримку Світового банку та Міжнародного валютного фонду.

За словами заступника голови НБУ Олексія Шабана, на початку 2025 року банк готувався до пілотного тестування е-гривні в умовах, наближених до реального середовища. Учасники пілоту мали б змогу використовувати е-гривню для платежів, а підприємства — приймати її як засіб оплати.

Водночас НБУ чітко заявляє: остаточне рішення щодо випуску е-гривні буде ухвалене лише після завершення повномасштабної війни. Причина — значні інвестиції, потрібні для впровадження. Поки що банк зосереджений на дослідженні технічних рішень, вивченні досвіду інших центральних банків та підготовці нормативної бази.

Технологія платформи остаточно не обрана. НБУ розглядає три варіанти: conventional database (звичайна централізована база даних), DLT (технологія розподіленого реєстру) або гібридний підхід.

Програмовані гроші та відбудова

Один із найцікавіших аспектів е-гривні — можливість «програмованих» платежів. Це означає, що кошти можна запрограмувати так, щоб вони витрачалися лише на визначені цілі або за певних умов.

Для України це має практичне значення. Уявімо: міжнародний донор виділяє кошти на відбудову зруйнованого житла. Замість того щоб переказати гроші через кілька посередників і сподіватися, що їх не вкрадуть, донор може випустити програмовані е-гривні, які автоматично витрачаються лише на будівельні матеріали або лише в конкретному регіоні. Кожна транзакція відстежується, кожна гривня має цільове призначення.

Те саме стосується соціальних виплат. Адресна допомога, субсидії, пенсії — усе це можна виплачувати в програмованих е-гривнях із чіткими умовами використання. Це не виключає корупцію повністю, але значно ускладнює нецільове використання коштів.

Що потрібно для запуску

Для повноцінного запуску е-гривні потрібно кілька речей:

• завершення активної фази війни — НБУ прямо пов’язує рішення з безпековою ситуацією;
• ухвалення закону «Про віртуальні активи» в остаточній редакції — він створить повну правову базу для взаємодії е-гривні з криптоактивами;
• вибір технологічної платформи — DLT, централізована база або гібрид;
• побудова інфраструктури — сервери, додатки, інтеграція з банківською системою;
• пілотне тестування — перевірка в контрольованому середовищі перед масовим запуском.

За оцінками експертів, реалістичний термін запуску повноцінної е-гривні — не раніше 2027–2028 років, за умови стабільної безпекової ситуації та достатнього фінансування.

Міжнародна співпраця

НБУ не працює у вакуумі. До проєкту е-гривні залучено експертну підтримку Світового банку та Міжнародного валютного фонду. Це означає, що Україна має доступ до найкращих світових практик та унікальних технічних рішень, які розробляють інші центральні банки.

Україна також бере участь у міжнародних конференціях та робочих групах з CBDC, де обмінюється досвідом із центральними банками інших країн. Помилки, які зробили інші, не потрібно повторювати.

Технологічний вибір: DLT чи централізована база

Одне з ключових рішень, яке ще не ухвалене, — технологічна платформа для е-гривні. НБУ розглядає три варіанти:

• Централізована база даних. Традиційний підхід, який використовують більшість банківських систем. Переваги: швидкість, простота, відомі рішення. Недоліки: єдина точка відмови, менша прозорість.
• DLT (технологія розподіленого реєстру). Блокчейн або подібні технології. Переваги: прозорість, стійкість до атак, можливість смарт-контрактів. Недоліки: складність, менша швидкість, неперевіреність у масштабі мільйонів користувачів.
• Гібридний підхід. Поєднання централізованої бази для швидкості та DLT для прозорості й смарт-контрактів. Це складніше в реалізації, але може дати найкраще з обох світів.

Від цього вибору залежатиме вся архітектура системи, тому НБУ ретельно аналізує кожен варіант.

Відкритий проєкт та громадське обговорення

У 2025 році НБУ запустив відкритий проєкт E-Hryvnia, де обговорюються можливі сценарії використання, технічні рішення та регуляторні питання. Це важливий крок: раніше розробка CBDC відбувалася закрито, всередині центральних банків. Сьогодні розуміння прийшло, що успіх CBDC залежить не лише від технології, а й від суспільної довіри та прийняття.

Громадське обговорення дозволяє врахувати думку різних зацікавлених сторін: банків, бізнесу, технологічних компаній, звичайних громадян. Це також спосіб підвищити обізнаність про CBDC та підготувати суспільство до змін.

Підсумок

е-гривня — це не ідея з розряду «було б непогано», а проєкт, над яким НБУ працює щонайменше з 2016 року. Є законодавча база (закон № 1591-IX), є проєкт концепції, є експертна підтримка міжнародних партнерів. Остаточне рішення про випуск — після перемоги. Але технічна та нормативна підготовка вже йде.