Приватність і CBDC: ризики стеження

Чому приватність — головне питання CBDC

Коли ви платите готівкою, ніхто не знає, що ви купили, де і коли. Продавець бачить лише банкноту — на ній немає вашого імені. Це фундаментальна властивість готівки: вона забезпечує фінансову приватність без жодних додаткових зусиль.

CBDC, за визначенням, — це цифровий запис. Кожна транзакція проходить через систему, і цю транзакцію хтось бачить. Питання лише в тому, хто саме: лише ваш банк, центральний банк, чи ще хтось.

Human Rights Foundation (HRF) у своєму CBDC Tracker прямо заявляє: «CBDC дає урядам нові повноваження для масового фінансового стеження, обмеження фінансової діяльності, замороження та конфіскації коштів». Це не теоретичний ризик — це те, що вже відбувається в країнах із запущеними CBDC.

Що бачить держава

Фінансові транзакції розповідають про людину більше, ніж будь-які інші дані. За ними можна визначити:

• де ви живете і які магазини відвідуєте;
• вашу релігію (пожертви церквам, мечетям, синагогам);
• політичні погляди (внески в партії, благодійні організації);
• стан здоров’я (платежі в клініки, аптеки);
• особисті стосунки (перекази іншим людям).

Якщо всі ці дані зберігаються в базі центрального банку, вони стають надзвичайно привабливою ціллю для зловживання. Навіть якщо сьогодні влада демократична і не зловживає цими даними, немає гарантії, що так буде завжди.

Як країни вирішують проблему приватності

Різні країни підходять до цього по-різному.

Китай (e-CNY): мінімальна приватність. Навіть найнижчий рівень верифікації вимагає номер мобільного телефону, прив’язаний до реального ідентифікатора. Повна верифікація вимагає паспорт і банківський рахунок. Усі користувачі ідентифіковані за замовчуванням. Влада має повний доступ до всіх транзакцій. Альтернативні цифрові валюти, включно з біткоїном та Tether, заборонені.

Багами (Sand Dollar): багаторівнева система. Без урядового ідентифікатора — ліміт 500 доларів на зберігання, 1500 доларів на місяць. З ідентифікатором — 8000 доларів і 10 000 доларів відповідно. Для бізнесу — до мільйона доларів. Усі транзакції «повністю аудіюємі» (non-anonymous), тобто простежуються.

Європа (цифровий євро): ЄЦБ обіцяє, що цифровий євро не буде програмованими грошима і що центральний банк не матиме доступу до персональних даних. Приватність має бути на рівні нинішніх електронних платежів. Офлайн-платежі мають забезпечувати додатковий рівень приватності, наближений до готівки. Але повної анонімності не буде — вимоги щодо ідентифікації (KYC) залишаться.

Великобританія: Банк Англії та MIT у грудні 2024 року опублікували дослідження про те, як CBDC може використовувати псевдонімізацію, нульові докази знання (zero-knowledge proofs) та багатосторонні функції для захисту приватності. Висновок: технічно приватність можлива, але політично малоймовірна. Дослідження неодноразово визнавало, що вимоги щодо протидії відмиванню грошей (AML) вимагатимуть збору та контролю даних користувачів.

Офлайн-платежі: часткове рішення

Офлайн-платежі — це можливість переказувати CBDC без підключення до інтернету. Два телефони з NFC обмінюються сигналами, і транзакція відбувається. Для ЄЦБ це спосіб наблизити цифровий євро до готівки: якщо транзакція не проходить через центральний сервер, вона менш помітна.

Але офлайн-платежі мають проблеми:

• Подвійне витрачання. Якщо два пристрої обмінюються даними без сервера, як запобігти тому, щоб одні й ті самі гроші не були витрачені двічі? Потрібне складне криптографічне рішення, яке обмежує суму офлайн-транзакцій.
• Ліміти. Банк Англії розглядає ліміти для офлайн-платежів — від 10 000 до 20 000 фунтів стерлінгів на гаманець. Це означає, що великі покупки все одно проходитимуть онлайн і будуть видимими.
• Користувацький досвід. Банк Англії після тестування з Thales, IDEMIA та іншими компаніями визнав, що офлайн-платежі створюють проблеми зручності та безпеки.

Ліміти на зберігання: навіщо вони потрібні

Більшість проєктів CBDC вводять ліміти на те, скільки цифрових грошей може зберігати одна людина. Навіщо?

Причина — захист комерційних банків. Якщо люди зможуть необмежено зберігати CBDC, вони можуть масово забрати гроші з банківських рахунків і перевести в цифрову валюту центрального банку. Це створить кризу ліквідності для банків, які використовують депозити для кредитування.

Ліміти вирішують цю проблему, але створюють іншу: якщо ви не можете зберігати більше 10 000 євро в цифровому євро, куди ви кладете решту? На банківський рахунок — тобто повертаєтеся до системи, де банк бачить усі ваші транзакції.

Програмованість: зручність чи контроль

Одна з найсуперечливіших можливостей CBDC — програмованість. Це означає, що гроші можна запрограмувати на певні умови:

• витратити лише на певні товари (наприклад, тільки на їжу);
• витратити протягом певного періоду (гроші «згорають», якщо не використані);
• автоматично сплачувати податки чи штрафи;
• застосовувати від’ємну відсоткову ставку (ваші гроші знецінюються, якщо ви їх не витрачаєте).

Для урядів це інструмент ефективнішої політики. Уявіть: держава хоче стимулювати споживання під час рецесії. Вона роздає програмовані CBDC з терміном дії два місяці. Люди змушені витратити їх, економіка отримує поштовх.

Для громадян це інструмент контролю. Якщо держава може встановити термін дії ваших грошей, вона може й заборонити вам купувати певні речі. Або автоматично списати штраф, навіть якщо ви його оскаржуєте.

Human Rights Foundation наводить приклад Китаю, де влада може встановлювати терміни дії для цифрового юаня, змушуючи людей витрачати його протягом певного часу. Це ефективний інструмент стимулювання, але він також означає, що ваші гроші не повністю ваші.

GDPR та європейський контекст

В Європі діє Загальний регламент із захисту даних (GDPR). Він дає громадянам право на видалення персональних даних, право на доступ до своїх даних та право на заперечення проти обробки. Але фінансові дані — особлива категорія. Банки зобов’язані зберігати транзакційні записи протягом 5–10 років відповідно до вимог AML.

Якщо CBDC потрапляє під ті самі вимоги, право на видалення не працюватиме для транзакційних даних. ЄЦБ обіцяє, що не використовуватиме дані цифрового євро для цілей, відмінних від монетарної політики, але юридично це складно гарантувати.

Що означає для України

НБУ заявляє, що е-гривня забезпечуватиме приватність: «платежі в е-гривні захищені НБУ, при цьому регулятор не матиме жодної персональної інформації». Як це працюватиме на практиці — поки що неясно. Закон «Про платіжні послуги» вимагає фінансового моніторингу, тобто банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів і повідомляти про підозрілі транзакції.

Баланс між приватністю та протидією відмиванню грошей — це те, що НБУ ще доведеться визначити в деталях.

Підсумок

CBDC створюють безпрецедентний доступ держави до фінансових даних громадян. Жодна країна поки не запропонувала рішення, яке б забезпечило приватність на рівні готівки. Офлайн-платежі, ліміти на зберігання та GDPR частково пом’якшують ризики, але не усувають їх повністю. Програмованість дає урядам нові інструменти — і для ефективної політики, і для контролю над громадянами.